92% проти 95% Al₂O₃ - Яка чистота забезпечує чудову зносостійкість?

Шкала Мооса — це «рейтинг» стійкості матеріалу до подряпин. Нігті оцінюють приблизно 2,5, сталевий ніж – 5,5, віконне скло – 6,5, а кварц у звичайному піску – 7. Глиноземна плитка досягає 8,5–9, що робить її одним з найтвердіших матеріалів у природі. Вони легко можуть залишити подряпини на кварці. Простіше кажучи, повсякденні абразивні матеріали навряд чи можуть пошкодити їх у вигляді вм’ятин.

Якщо ми подивимося лише на число Мооса, плитки 92 і 95 можуть досягати 9, легко перемагаючи кварц. Справжня різниця полягає в тому, наскільки міцно скріплені зерна. Корпус із 95% оксиду алюмінію має більш щільний зв’язок зерен і менше скла. Коли матеріал налітає на високій швидкості, зерна важче вирвати. Подумайте про дві стіни: обидві з хорошої цегли, але стіна 95 використовує кращий цемент. З часом він втрачає набагато менше частинок, тому загальні втрати на знос нижчі.

Якщо ви стикаєтесь із помірним стиранням, де матеріал переважно ковзає з невеликим ударом, плитка твердості 9 за шкалою Мооса 92 є цілком достатньою та надзвичайно-рентабельною. Але під час роботи з гострою рудою, високими-скидними жолобами чи корозійними умовами щільніша структура плиток 95 зберігає поверхню гладкою набагато довше та зменшує часті простої для заміни вкладишу. Коротше кажучи, твердість однакова, але хто є більш-стійким до зносу, залежить від структурної переваги, яку створюють додаткові 3% глинозему.